СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ЛЮБИТЬ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ
вівторок, 18 грудня 2007 р.
Цього незабутнього грудневого вечора всі діти в українських містах і селах особливо ретельно начищали свої черевички чи чобітки, щоб поставити їх між шибками вікна. Бо вночі ходитиме добрий Святий Миколай із подарунками, на які слухняні діти чекали весь рік! То невелика біда, що ввечері щипливий морозець намалює на шибках чудові казкові візерунки, зате назавтра дітки неодмінно знайдуть сліди нічних відвідин Святого Миколая: мішечок із цукерками чи лісовими горішками, смачне яблучко, солодкий калачик, цікаву іграшку чи ще щось таке омріяне й давно очікуване…
Свою благодійну місію Святий Миколай із давніх-давен виконував у нашій країні до запровадження вигаданих совітськими ідеологами персонажів Діда Мороза (а чому б не Морозенка?) й Снігуроньки. Тепер у цей доленосний для України час крок за кроком відроджуються давні традиції і звичаї українського народу.
Життя святого Миколая овіяне легендами. Народився він у лікійському місті Патра близько 280 року у християнській родині. Батьки його, Феофан і Нонна, дали єдиному синові добре виховання та освіту. Рідний дядько, єпископ патрський, зважаючи на богоугодність свого племіника, висвятив його у сан пресвітера. Коли за царювання Діоклетіана в Римській імперії почалися гоніння проти християн, святий Миколай, незважаючи на небезпеку продовжував проповідувати. У 319-му був кинутий до в”язниці, де пробув майже чотири роки. На першому Вселенському Соборі у віфінському місті Нікеї Святий Миколай показав себе як полум”яний ревнитель чистоти віри. У невтомних трудах, подвигах та любові до Бога і ближніх пройшло все життя мирлікійського чудотворця. Великий святитель помер 6 грудня 342 року, як кажуть - за старим стилем - а для нас це - 19 грудня - за новим, тобто – 1657 років тому. Святе тіло його з почестями поховано в соборній мирлікійській церкві. 1087 року, за часів царювання візантійського імператора Олексія Комніна, усвідомлюючи небезпеку з боку мусульман, що знищували у Малій Азії всі пам”ятники християнства, італійські купці перенесли нетлінні мощі святителя Миколая з Мир до міста Барі /Південна Італія/. Уже в ХІ столітті в Київській Русі відзначали свято перенесення мощів Миколая з Мир до Барі - Теплого Миколи /9 травня -за старим стилем, а для православиних і греко-католиків - 22 травня за новим/. Була складена церковна служба, а згодом і свято в пам”ять про його смерть - 6 грудня за Григоріанським календарем і за старим стилем - Миколи Зимового відзначається 19 грудня на Сході Європи. У всіх куточках України - від Ужгорода до хутора Михайлівський - було сотні храмі, присвячених Святому Миколаю. На жаль, у роки “переможної ходи” войовничого атеїзму багато з них були зруйновані. Нині у Києві вціліло лише кілька культових споруд, присвячених святому чудотворцю:церква Миколи Набережного та Миколи Притиска, Святомиколаївський собор Покровського монастиря та Миколаївський католицький костел. У християнських легендах життя святителя описується як нескінченна низка благодіянь і чудес. Вважається, що і після праведної смерті святий чудотворець боронить людей і творить чуда. Діти люблять Миколая і завжди вранці, у день Миколи Зимового, заглядають під подушку або у наваксовані черевики чи чоботи - не забуває Святий про них. А дорослі просять його:”Святий Миколаю, заступнику, помилуй та охорони нас від всякого лиха”. Хай допоможе він вам всім і порадує вас у тяжку хвилину чудом, як Микола Мокрий, що порятував дитину із дніпрових хвиль і тепер з посвятною пересторогою дивиться на Україну з святого образу у Софійському соборі.
Духівництво УАПЦ в Одесі у цей день також дарує діточкам подарунки.
posted by Igor @ 15:36,
