Готуємось духовно до Великодня
вівторок, 22 квітня 2008 р.
Пропонуємо вашій увазі розмову відомого українсього журналіста Володимира Тробіча, редактора рубрики “Духовність” газети “Рівненський Репортер” з прес-секретарем Патріархії УАПЦ протоієреєм Євгенієм Заплетнюком. Розмова торкається питань підготовки християн до Великодня, і буде опублікована у наступному випуску газети.
1. До якого дня перед Великоднем можна сповідатися і причащатися?
Боюсь помилитись, але мені справді здається, що в такому поділі на відносини людей з Богом є величезна доля гріха. Ставлячи запитання таким чином у нас ніби постає образ Церкви як тирана, котрий чітко вказує нам рамки того чого, скільки, коли і як потібно робити, щоб заслужити Божу любов. Натомість, насправді все виглядає трохи по-іншому. Віруючих ніхто ніколи ні дочого не змушує: ні до молитви, ні до посту, ні до Таїнств. Це просто порада люблячого Бога, нашого Отця, для нашої ж з вами користі. Роби так - і тобі буде краще. Тож формально відповідаючи скажу, що сповідатися можна навіть і на самий день Пасхи, що було прийнято в древній Церкві. Але і як священик, і як грішник скажу, що сповідатися і причащатися ніколи не рано, і ніколи не пізно.
2. Чи можна жінкам святити паску, будучи одягненими не в спідницю, а брюки?
Тут знову-таки підкреслю, що погляди духовенства в цьому питанні розходяться. Одні священнослужителі не благословляють жінок, котрі прихродять у храм в штанах. Інші - вважають, що не одяг має значення для людини в храмі. Особисто я не зміг би відмовити абсолютно жодній людині у благословенні, якщо вона з вірою прийшла до церкви. Пригадуєте, як вчинив Христос з блудницею? Він як ніхто знав, що вона варта смерті за свої блудодіяння. Але тільки Він один став на її захист. Тому, у всьому треба знати межу: і священикам, котрі за буквою Закону ігнорують його Дух, і жінкам, котрі шукають собі кавалерів навіть у храмі.
3. В мене є знайомі, котрі в пасхальний кошик, поруч із паскою, яйцями, м’ясними та іншими стравами, ставлять для освячення і посуд з горілкою. Потім же, за Великоднім столом, її і вживають. Чи допустимо це, на Вашу думку?
Бачите, нині люди сильно хворіють. Хворіють духовно і душевно. І як при будь-якій хворобі, людина дуже часто не може самостійно оцінити ступінь своєї власної хвороби. Які ми є насправді? Які в нас життєві цінності? От для того щоб про це дізнатися зовсім не обовязкового чекати Страшного Суду. Запитайте сусіда - він вам розкаже набато краще про вас, аніж ви самі про себе знаєте. Люди й в храм приходять кожен по своє: той щоб щось покропити, той щось освятити, той - зустрітися з друзями, а ще хтось - принести горілку, щоб отримавши її вже “благословенною”, отримати “з неба” автоматичний дозвіл на свій алкоголізм.
4. Як за гостинами та великими гастрономічними приготуваннями зберегти відчуття духовності Великодня? Адже під вечір
першого дня свята, з власного досвіду, велика ймовірність найбільше відчувати перенасичення їжею та візитами.
Так, справді. Це є велика духовна проблема для всіх віруючих. Після багатоденного посту, який часто-таки стримував людей від
обжорства, розпусти і пустопорожніх розваг, віруючі люди поставляються ніби “на свободі” від усього цього. Тут я думаю,
що кожен священик у своїй громаді мав би пригадати, що й після посту Бог нікуди не зник, заповіді не зникли, і неварто за
три дні “розговління” занепастити все те, що так довго і такого ціною збирав.
5. З якого віку варто брати дітей на нічну Великодню службу?
Думаю, це все залежно від того, коли сама дитина буде здатна вже розуміти що саме на службі відбувається, куди вона прийшла і для чого. В іншому випадку: мала дитина, (котру батьки навіть не приносять до св. Чаші) буде тільки сама мучитися, мучити батьків, і заважати усім присутнім.
6. Чому на Великдень готують і освячують особливі страви, такі як паска та крашанки? Що це символізує?
Невипадково для нашого народу - яйце ще з давніх-давен символізувало саме життя. Воскресіння Христове стало для людство тією подією, у котрій люди отримали життя у всій його повноті, у найбільшому його вимірі. Отож, наші зовнішні вияви шанування Великодня є і мають бути у повній мірі вираженням нашого внутрішнього стану, нашого спів-причастя до того життя, котре нам дарував Воскреслий Христос.
7. Вже більше року не сповідався і не причащався. Розумію необхідність зробити це зараз, але почуваю себе недостатньо
готовим до такого таїнства. Чи можна йти до сповіді, будучи ослабленим у вірі?
Наша будь-яка ослабленість у вірі - це духовна хвороба. Св. Таїнства - це безцінні ліки для такої хвороби. Вони, і тільки вони
зможуть віднувити нашу зчерствілу душу, нечутливу совість. Тому, чекати нового дня тут було б безглуздим. Не для всіх він
настає. Нині - саме час найбільш приятливий. Про нашу ”готовність” чи “не готовність” нам нашіптує диявол. Ми ніколи не
будемо готові (тобто гідні) Євхаристії, оскільки вона - Божий дар. І ніколи не будемо гідні Покаяння, оскільки для праведників
Покаяння непотрібне.
Розмовляв Володимир Тробіч
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 0:30,
