Міжнародно-правові засади захисту права на свободу думки, совісті та релігії
середа, 28 травня 2008 р.
Право на свободу думки, совісті та релігії є одним із засадничих і невід'ємних прав людини, якому гарантується міжнародний захист. Механізм його реалізації на міждержавному рівні розкритий в численних міжнародно-правових актах, зокрема у Загальній декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 р., Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань 1981 р.,
Декларації про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних або мовних меншин 1992 р., європейських регіональних правових актах.
Кожному гарантується право на свободу думки, совісті та релігії. При цьому слід зауважити, що людина в даному випадку з точки зору міжнародного права виступає лише дестинатором його норм, і не є суб'єктом права. Основні обов'язки покладаються на держави, що пов'язано із специфічною сферою регулювання. Держави приймають зобов'язання гарантувати суб'єктам національного права певний обсяг прав і свобод.
Так, право на свободу думки, совісті та релігії розкривається через ряд індивідуальних і колективних свобод (мати або приймати релігію або переконання за своїм вибором, сповідувати свою релігію або переконання одноосібно або разом з іншими, у публічному або приватному порядку, у відправленні культу, виконанні релігійних або ритуальних обрядів і вчень).
Будучи суто індивідуальним, це право набуває колективного виміру при наданні людині свободи сповідувати свою релігію і висловлювати свої переконання не тільки одноосібно, але й разом з іншими. Найчастіше така свобода реалізується шляхом об'єднання громадян для спільного задоволення своїх релігійних потреб у відповідні релігійні організації. Цей процес і викликав необхідність розширення кола свобод, які включає право на свободу думки, совісті та релігії, і їх нормативного закріплення на міжнародному рівні. Так, якщо ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачає лише можливість колективного сповідування своєї релігії і висловлення переконань, то Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань поряд з традиційним формулюванням цього права містить незвичайний, але досить дієвий перелік свобод, які входять до права на свободу думки, совісті та релігії (ст.6 Декларації). Ці свободи стосуються, перш за все, колективного виміру цього права, тобто основними дестинаторами цих норм є громадяни як члени релігіних об'єднань.
Водночас слід звернути увагу на юридичну природу міжнародно-правових актів, які містять норми, що стали основою соціально значущої діяльності релігійних організацій. Якщо гарантія реалізації права на свободу думки, совісті та релігії, закріплена Міжнародним пактом про громадянські та політичні права є нормою, обов'язковою до виконання державами, що підписали, або приєдналися до цього пакту, а відтак його невиконання може бути відповідним чином оскаржене, то норми Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань є за юридичною природою іншими. Вони констатують спільну позицію держав-членів ООН, що проголосували за її прийняття, з певного кола питань, проте не покладають на держави-учасниці жодних обов'язків. Кожна з них реалізує ці норми, виходячи з реалій внутріполітичного життя і слідуючи настановам чинного внутрішнього законодавства, обов'язковим є лише дотримання гарантованого мінімума свобод.
Разом з тим в сучасному міжнародному праві визначені і підстави, на яких може бути обмежена реалізація права на свободу думки, совісті та релігії. Так, до них відносяться здійснення основних прав і свобод інших осіб, захист національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я та моральності населення в рамках, встановлених національним законодавством.
Чинне законодавство України про свободу совісті та релігійні організації ( у розумінні комплексного міжгалузевого масиву норм) в різному обсязі містить гарантії свобод, які входять до права на свободу думки, совісті та релігії.
Юлія Фисун, кандидат юридичних наук
спеціально для Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 1:40,
