Paschal Letter of His Eminence Mykhayil
понеділок, 28 квітня 2008 р.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Christ is Risen! Indeed He is Risen! Cristo ha Resucitado! En Verdad ha Resucidado! Al Maseeh Qam! Haqqan Qam! My Beloved Brothers & Sisters in Christ: The annual celebration of Pascha - the mystery of Christ's mission, passion, death and resurrection offers us a wonderful opportunity to reflect on the experience of life in in general, through the ages. Likewise, it allows us to ponder the successes, obstacles, blessings and yes, passions of our own individual situations.
The story of the culmination of Jesus' life, although it occurred some two millennia ago, could well be set on the stage of our own time and place. While much has changed since the time of the Gospels, in the area of science and technology, so very much has remained the same, in regards to human nature and the willingness of people to listen and to respond to God's true word and the real wisdom that comes from God's lips to our ears.
The Christian scriptures portray the Lord Jesus as the "Son of Man" who, to fulfill the mission of his heavenly Father, was to proclaim the arrival of the Reign of God. Son of Man though he was, Jesus lived and ministered in the midst of reigns which were far different from God's. In Jesus' time, much as in our own, people lived under the yoke of "domination-systems" which were meant to promote the lives of those who cooperated with power and politics rather than those who sought to hear with what God was speaking to his people. The governments and religious systems in the first century, CE were much too focused upon personal benefit and promotion, and paid little attention to justice, equality, love and liberation, all of which were part of the agenda of God's reign.
Today, we encounter the very same things. While many of us are fortunate to live in countries of freedom in the sense of democracy, there still remain the imperfections of "the system" which cause our lives to be less than God would have them be. Everything difficulty we deal with in our daily lives can be traced to this or that policy or situation, the effect of which flows downwards from the chief officials to every day citizens.
Jesus faced opposition from political and religious authorities, because of his radical message about God's reign. Today too, if we speak the real truth, we will also suffer discrimination and criticism and often even malicious forms of exclusion and character assassination, even if we simply try to do the work God has called us to do or "speak the truth in love." There are so many at our jobs, in our career environments, in our supposed circle of friends, and yes, sadly also in our families and churches who are all too happy to see others fail and stumble, while they move about in self-righteous patterns, living as if they had the answer and solution to behoove every situation.
The good news, my dear friends, is that as Christians, we have a resurrection-faith. It is a belief-system, not a domination-system, and it is based on hope, on justice and on God's ultimate power over the forces of darkness and evil that so often plague life as we know it. Jesus' victory over death teaches us about the real "facts of life." Its effects are meant to be understood as very real destructions of the power that leads to death, and the bestowing of the gift of a life that leads us not on a dark path to misery and the grave, but to a bright future where peace and justice are the principles which rule. Christ's bestows the life that opens for us the door to God's reign.
So, my good people, let us celebrate and rejoice in this "feast of feasts," because we know that ultimately God is on our side, will help and deliver us, and will lead us on to the victory of his reign. Pascha is a time that our people love to celebrate. Let us not remember it for just one day, but continue to be together in our faith-communities, singing and praising the goodness of our God, who bestows upon us who have faith, the fullness of every good thing.
We greet the much-beloved and respected Primate of our Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, His Beatitude, Metropolitan Mefodiy, all of the God-loving bishops, clergy and faithful of our church in Ukraine and throughout the world. We send our salutations also to our most dedicated co-worker in Christ, Archbishop Odon of Latin America, together will all of our clerics and faithful there. We acknowledge them for their untiring work and personal sacrifices for the growth of our church in the southern hemisphere. We pray that the paschal light of Jesus' resurrection brighten the way to prosperity and advancement in all good things, today and in the time ahead.
With the bestowal of my blessing and the promise of my love and prayers, I remain,
Faithfully Yours in Christ,
+MYKHAYIL
Metropolitan of New York
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 7:17,
, links to this post
Онкохворим дітям допомагає Християнсько-демократичний союз
Обласна організація Християнсько-Демократичного Союзу провела 28 квітня, спільно з духівництвом Української Автокефальної Православної Церкви, благодійну акцію для пацієнтів онкологічного відділення Одеської обласної дитячої лікарні. Кожна дитина одержала куличі, банани, апельсини.
Дітей та їхніх батьків зі святом привітали голова Одеської обласної організації ХДС, депутат Одеської міської ради (фракція «Наша Одеса») Анатолій Постовітенко, директор Одеського корпоративного комп»ютерного коледжу Андрій Солом’яний (активіст ХДС) та священик УАПЦ, митрофорний протоієрей Анатолій Коріньков.
Дітям бажали якнайшвидшого одужання, а їхнім батькам терпіння та зміцнення віри у краще.«ми щороку проводимо такі благодійні акції. Завжди раді допомогти тим хто цього потребує, особливо дітям», підкреслив Анатолій Постовітенко. Активісти ХДС також відвідали каплицю Іова Почаївського УАПЦ, яка відкрита на території Одеської обласної дитячої лікарні.
Прес-служба Патріархії УАПЦ у м.Одесі. Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 6:47,
, links to this post
Великдень радісно зустріли вірні УАПЦ в Одесі
Храми Української Автокефальної Православної Церкви в Одеській області у великодню ніч були переповнені віруючими
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 6:29,
, links to this post
Greetings to Predstoyatel at Pascha from Church in America
To His Beatitude MEFODIY, Metropolitan of Kyiv & All Ukraine
Predstoyatel of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church
Pascha, April 27, 2008
Khrystos Voskres! Voistinu Voskres! Blazhenishiyj Vladyko, Blahoslovit! From our hearts, we here in the Americas greet you with our love and devotion, as we celebrate the Great Day of the Lord’s Resurrection.
Our prayers are with you, that this Pascha will be a time of blessing and renewal for our Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Ukraine and throughout the world.
Beloved Vladyko, we pray that the Risen Christ will grant you an abundance of strength, health and inspiration, as you continue to lead our church with perseverance, wisdom and love. We pray for our motherland, Ukraine, its government, clergy and people, that the place in which dwells the fullness of our spiritual inheritance be granted peace and prosperity in every good thing.
We ask your blessing and prayers, Vladyko, as we ourselves remain steadfast to the mission of our Ukrainian Autocephalous Orthodox Church throughout the Diaspora..
Most faithfully in the Lord who rose from the dead,
+MYKHAYIL
Metropolitan of New York
Very Rev. Protopresbyter Yuriy Kasyanov
Protosyngelos
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 1:03,
, links to this post
Великоднє послання Вселенського Патріарха
Дорогі Браття і Діти у Христі, «Глянь бо: зима минула!» (Пісня Пісень 2, 11) «Настала весна» спасіння; «вже квіти на землі з'явились, і голос горлиці вже чути,… і виноград у цвіту пахощі розливає» (Пісня Пісень 2, 12-13). Священна Пасха – велична і свята – повстала; і вона зігріває, освітлює і робить світ сяючим. «Тепер все сповнене світла, і небо і земля, і найнижчі місця землі». (Канон Пасхи).
ХРИСТОС ВОСКРЕС! Наш Господь, що є Безсмертний і вищий усіх страждань, який є прекрасним Нареченим Церкви, наш Господь Ісус Христос, що є нашим Первородним Братом і Наймилішим Другом – «Він воскрес із мертвих, смертю смерть подолав» - на третій день після того, як Він вигукнув з Хреста: «Звершилось!» (Ін. 19, 30) «Пекельні глибини заворушилися, коли це сталося» (Ісая 14, 9) з Ним, бо Христос зруйнував його володіння. Як Бог, Він правдиво звільнив свої палати від темряви, щедро обдаровуючи життям тих, кого Він знайшов у гробах.
Але не тільки це; усім хто вірять у Нього від нині і довіку – істинно всім хто живе у Ньому і міцно тримається за свою віру і визнання Його аж до кінця, Господь дарує життя вічне і певне воскресіння. Христос, «Який підперезався праведністю і одягнувся істиною,» (Ісая 11, 5) Воскрес із Гробу. «Як Той, що любить людство, Він створив Адама, батька усіх нас». (Служба Воскресіння).
Гляньте ж, дорогі брати і діти, на вінець нашого Величного Свята і дух весняної пори; посередині його первоцвіту Церква сповіщає Добру Звістку Світові. Важка зима смерті відійшла! Крижану тиранію диявола і його панування подолано. Жахливе царювання темряви і прокляття знищено. «Господь царює, Він одягнувсь у велич!» (Пс. 92, 1).
Ми споглядаємо Христа, який з власної волі, через свою безмежну любов, страждав на Хресті, помер і був похований заради нас і нашого ради спасіння. Ми щойно вшанували Його воскресіння з мертвих, і разом з Апостолами і Мироносцями почули з його святих уст слова: «Спокій вам!» (Ін. 20, 19) та «Возрадуйтесь!» (Мф. 28, 9) – і наші серця наповнюються радістю. Воістину, «ніхто не відбере від нас наших радощів,» (Ін. 16, 22) тому що більше ніж навіть наша власна, особиста смерть кожної окремої людини була могутньо скасована. Ми «поєднані з Ним,» тобто, ми стали учасниками Його Воскресіння. (Рим. 6, 5)
Святий Григорій Богослов сповіщає цю істину з найвищим риторичним вмінням, коли він каже: «Вчора я був розіп'ятий з Тобою, о Христе; нині я багатий славою. Вчора я помер з Тобою; нині я сповнений життя. Вчора я був похований з Тобою; нині я воскресаю з Тобою.» (Проповідь Святу Пасху) Те, що гнітило нас з давніх віків, раз і назавжди вирішив Воскреслий Господь. Наша агонія скінчилася. «Христос Воскрес, і життя можна правдиво жити!» Проповідь Святого Іоана Злотоустого) Відтепер Життя і наше Воскресіння не є тим чого треба домагатися – не мрії, ані не утопія.
Відтепер і надалі Життя є і Воскресіння є: конкретна, відчутна реальність. Реальність, що має особливе обличчя та ім'я: «ім'я понад усяке ім'я» – Ісус Христос – перед Котрим «всяке коліно приклониться на Небі, на землі чи під землею,» (Фил. 2, 9) і усякий язик визнає, що Він один є Життєдайний і Господь. Він є Той, Хто живе і править вічно. Він є Той, Хто своєю завжди милостивою волею поширює Своє Царство, Свою славу та Свою спадщину від Свого Отця, кожному хто розділить з Ним Його Хрест, Його смерть та Його Воскресіння, бо «Він є Первородний …» (Рим. 8, 29).
До нього ми взиваємо з нашого Мученицького Патріяршого та Вселенського Престолу, щоб Він дав світові мир; щоб Він осяяв душі людей істиною і праведністю; щоб Він обдарував терпінням і підбадьорив тих хто у скруті; щоб Він дарував відчуття спасіння і життя вічного своїм віруючим.
Нехай Його, Хто є Переможцем Смерти і Володарем Життя, буде слава, влада, честь і хвала, з Отцем і Святим Духом, і навіки. Амінь.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 0:49,
, links to this post
Президент України молився у храмі УАПЦ
Президент взяв участь у пасхальному богослужінні у Кафедральному Соборі Св. Апостола Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). За традицією прочан храму Віктор Ющенко поцілував ікону Святого Апостола Андрія Первозванного. Предстоятель УАПЦ Блаженніший Митрополит Мефодій привітав Президента із Великоднем. Після того Глава держави взяв участь у богослужінні.
На цьому Віктор Ющенко завершив відвідання Кафедрального Собору Святого Апостола Андрія Первозванного і направився до Свято-Успенського собору.
Участь у богослужінні також взяли родина глави держави, Прем’єр-міністр України, урядовці, народні депутати.
Прес-служба Патріархії УАПЦ
за матеріалами Прес-служби Адміністрації Президента України
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 0:43,
, links to this post
В Грузии помиловали к Пасхе 165 заключенных
субота, 26 квітня 2008 р.
Президент Грузии Михаил Саакашвили подписал 24 апреля указ о помиловании 165 заключенных к Пасхальным праздникам. Как сообщила агентству «Новости-Грузия» руководитель пресс-службы департамента по исполнению наказаний Минюста Грузии Саломе Махарадзе, среди помилованных — 23 женщины.
Всех помилованных освободили в четверг, кроме двух человек, которым сокращены сроки заключения.
Из общего числа помилованных 80 человек были внесены в список по ходатайству Католикоса-Патриарха всея Грузии Илии II.
Джерело: «Новости-Грузия»
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 3:56,
, links to this post
Протоиерей Александр Шмеман: Христос воскресе!
В пасхальную ночь, когда крестный ход, обойдя церковь, останавливается у запертых её дверей и наступает, одна, последняя минута молчания перед взрывом пасхальной радости, в нашем сердце сознательно или бессознательно возникает тот же вопрос, который был, согласно евангельскому рассказу, в сердце женщин, пришедших рано утром, «едва воссиявшу солнцу», ко гробу Христа.
Вопрос этот: «Кто отвалит нам камень от гроба?» Совершится ли еще раз это чудо? Станет ли еще раз ночь светлее, чем день? Наполнит ли нас еще раз эта ничем не объяснимая, ни от чего в мире не зависящая радость, которая всю ночь и ещё столько дней будет звучать в этом обмене пасхальным приветствием: Христос воскресе! Воистину воскресе!
Минута эта всегда приходит. Двери открываются. Мы входим в залитый светом храм. Мы вступаем в ликующую пасхальную заутреню. Но где-то в душе вопрос остаётся. Что всё это значит? Что значит праздновать Пасху в этом мире, наполненном страданием, ненавистью, мелочностью, войнами, что значит петь «смертию смерть поправ» и слушать о том, что «мертвый ни един во гробе», когда смерть остается все ещё, несмотря на всю жизненную суету, единственной абсолютной земной достоверностью… Неужели же Пасха, эта светлая ночь, это ликованье — только минутный уход от реальности, возможность некоего духовного опьянения, после которого — рано или поздно, но наступают те же будни, та же серая действительность, тот же счёт неумолимо пробегающих мимо дней, месяцев, лет, — та же гонка к смерти и к небытию? Ведь нам давно уже твердят, что религия — это самообман, это опиум, это выдумка, помогающая человеку в его трудной судьбе, это мираж, который все время рассеивается. И не более ли мужественно, не более ли достойно человека от миража этого отказаться и лицом к лицу встретиться с простой и трезвой действительностью?
Что ответить на всё это? Пожалуй, первый приблизительный ответ мог бы быть таким: не может быть, чтобы всё это было просто выдумкой! Не может быть, чтобы столько веры, столько радости, столько света — вот уже почти две тысячи лет — было бы только бегством, миражом. Может ли мираж длиться веками? Ответ это, конечно, веский, но ещё не окончательный. И надо прямо сказать, что окончательного, общеобязательного ответа, такого, который можно было бы напечатать в виде научного объяснения пасхальной веры, — такого ответа нет. Каждый здесь свидетельствовать может только о своём собственном и живом опыте и говорить за себя.
В живом и личном опыте, когда всматриваешься и вдумываешься в него, вдруг находишь то, на чём всё остальное зиждется, что вдруг всё освещает таким ослепительным светом, в котором действительно, как воск от лица огня, тают сомнения и вопросы. Что же это за опыт? Я не могу его иначе описать и определить, как опыт живого Христа. Не потому я верю во Христа, что раз в году и с самых ранних лет мне дано участвовать в пасхальном торжестве, а потому возможна Пасха, потому наполняется светом и радостью эта единственная ночь, потому такой победной силой звучит это приветствие: Христос воскресе! Воистину воскресе! — что сама вера моя родилась из опыта живого Христа.
Как и когда родилась она? Не знаю, не помню. Знаю только, что всякий раз, что я открываю Евангелие и читаю о Нём, читаю Его слова, Его умение, я мысленно, от всего сердца и от всего естества, говорю то, что сказали посланные фарисеями, чтобы арестовать Христа, и вернувшиеся, не арестовав Его. Они сказали: «Никогда не говорил человек так, как этот говорит!». Таким образом, первое, что я знаю, это то, что учение Христа живо, и нет ничего в мире, что можно было бы сравнить с ним. Но учение это о Нём, о жизни вечной, о победе над смертью, о любви, побеждающей и преодолевающей смерть. И я знаю даже, что в жизни, в которой всё кажется таким трудным и будничным, единственное, что никогда не изменяет, никогда не оставляет — это внутреннее сознание, что Христос со мной. «Не оставлю вас сиротами, приду к вам». И вот приходит и дает чувствовать Себя. В молитве, в этом трепете души, в непонятной, но такой живой радости, в таинственном, но опять-таки, таком несомненном присутствии Его в храме во время богослужения, в таинствах; всё время растет этот живой опыт, это знание, эта очевидность: Христос тут, исполнились Его слова — кто любит Меня, с тем Я пребуду — «И мы придем к Нему и обитель у Него сотворим». В радости и в печали, в толпе и в одиночестве эта несомненность Его присутствия, эта сила Его слова, эта радость от веры в Него.
Вот единственный ответ и единственное доказательство. «Что ищите живого с мертвыми? Что плачете нетленного во тли?».
И поэтому всё христианство есть не что иное, как новое и новое переживание веры — её воплощение в обрядах, словах, в звуках, в красках. Неверующему она действительно может показаться миражом. Он слышит только слова, видит только непонятные церемонии. И объясняет их извне. Но для верующих всё светится изнутри: не как доказательство его веры, а как её результат, как жизнь её в мире, в душе, в истории. Поэтому реальна, жива, современна нам Великая пятница: её тьма и печаль, поэтому можем мы плакать у креста и переживать всё то, что совершалось тогда, в день торжества зла, измены, трусости и предательства. Поэтому можем мы созерцать с трепетом и надеждой живоносный гроб в Великую субботу, поэтому можем мы каждый год праздновать Пасху. Ибо Пасха — это не воспоминание о событии прошлого. Это — реальная встреча, в радости и счастье, с Тем, в Ком наше сердце давно узнало и встретило жизнь и свет всякого света.
Пасхальная ночь — это свидетельство о том, что Христос жив и с нами, и мы живы с Ним. Вся она — призыв увидеть в мире и жизни зарю таинственного дня Царства света. «Днесь весна благоухает, — поёт Церковь, — и новая тварь ликует…». Она ликует в вере, в любви и в надежде. «Воскресения день, и просветимся торжеством, и друг друга обымем, рцем: братие! и ненавидящим нас простим вся воскресением и тако возопиим: Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ и сущим во гробех живот даровав». Христос воскресе!
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 3:45,
, links to this post
Чи вважаєте Ви Великдень великим святом?
Переважна кількість українців (87,7%) вважають Великдень справді великим святом. Про це свідчать результати загальнонаціонального дослідження, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова у квітні 2008 року, передані агентству УНІАН.
При цьому майже кожен десятий респондент (9,4%) сприймає Великдень як звичайне свято, і лише 1,8% опитаних не вважають Великдень святом. Решта респондентів (1%) вагалися з відповіддю на питання.
Згідно з опитуванням, ставлення громадян до Великодня дещо змінилося за останні 6 років. Так у 2002 році дійсно великим святом Великдень вважали 80,7% опитаних, звичайним святом – 13,9%, не вважали святом – 4,5%, а 1% респондентів вагалися з відповіддю.
При цьому існує певна регіональна специфіка ставлення громадян до цього свята. Так, у Західному регіоні 97,6% опитаних сприймають Великдень як дійсно велике свято. Звичайним святом Великдень вважають 0,8% жителів Західного регіону, а не вважають його святом – 0,3% (решта – вагалися з відповіддю).
У решті регіонів ставлення громадян до Великодня є близьким між собою. Дійсно великим святом Великдень вважають 88,3% опитаних у Центральному регіоні, 84,8% – у Південному і 82,8% – у Східному регіоні. Як звичайне свято Великдень сприймають 10,1% жителів Центру, 8,9% жителів Півдня і 14,0 жителів Сходу України. Не вважають Великдень святом 1,1% респондентів у Центральному регіоні і по 3% опитаних у Південному і Східному регіонах.
Дослідження було проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 11 по 17 квітня 2008 року. Опитано 2019 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.
Джерело статтi: unian.net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 3:42,
, links to this post
В США и Канаде пройдут консультативные собрания
В США и Канаде пройдут открытые консультативные собрания для обсуждения проблем, которые будут решаться на предстоящем XV Всеамериканском православном соборе. В дополнение к решениям, принятым 17 апреля, члены Священного Синода Православной Церкви в Америке одобрили инициативу Предсоборной комисии по организации и проведению открытых консультативных собраний (так называемых town hall-встреч) в рамках подготовки к XV Всеамериканскому православному собору, который состоится в Питтсбурге в ноябре 2008 года.
«Консультативные встречи, которые пройдут в различных регионах Северной Америки, предоставят возможность клирикам и мирянам представить свои мнения и предложения на рассмотрение Предсоборной комиссии, — сказал протоиерей Эндрю Джармус, глава Отдела служений и коммуникаций ПЦА. — Результаты этих встреч будут учитываться членами Предсоборной комиссии при составлении повестки дня XV Всеамериканского Собора».
Рекомендации по проведению консультативных встреч содержались в рапорте главы Предсоборной комиссии епископа Бостонского Никона.
«Важной частью подготовки к XV Всеамериканскому православному собору станет возможность для верных чад нашей Церкви выразить свои мнения и чувства, … что позволит создать рабочую атмосферу на Соборе», — отмечается в документе, рекомендующем проведение консультативных встреч.
«Существенным является то, что на данных собраниях будет представлена вся Церковь — иерархи вместе с клириками и мирянами. Собрания сделают возможным для верных чад ПЦА поделиться своими мнениями, надеждами и опасениями по поводу судьбы Церкви в присутствии священноначалия».
«Предполагаемая повестка данных встреч очень проста. Участников встреч попросят поделиться мнением по поводу трех вопросов:
1. Как обстоят дела в ПЦА?
2. Каковы Ваши мнения и предположения по поводу будущего нашей Церкви?
3. Что бы Вы хотели сказать Всеамериканскому Собору?»
«Встречи будут проходить по регионам; для начала предложены 9 мест. На каждом собрании будет присутствовать член Предсоборной комиссии, а в идеале — и несколько епископов. Наши иерархи будут лишь слушать предложения, которые будут высказываться участниками собраний. Надеемся, что хотя бы одно собрание посетит каждый член Священного Синода».
«Предлагается провести собрания в Вашингтоне; Новой Англии; Восточной Пенсильвании/Нью-Йорке/Нью-Джерси; Огайо; Далласе; Орландо, штат Флорида; на Западном побережье; Эдмонтоне, провинция Альберта (Канада) и в Оттаве».
OCA News/Богослов.ру/Патриархия.ru
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 3:33,
, links to this post
Cьогодні - Великий Четвер. Підбірка ікон
четвер, 24 квітня 2008 р.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 13:35,
, links to this post
Львовяне назвали своих героев
Подтвердила волю членов территориальной громады городская власть Львова. Решением сессии она утвердила результаты виртуального голосования жителей и предложения общественных организаций о присуждении титулов “Почетный гражданин города”, “Львовянин года” и “Благородная львовская семья”.
В номинации “Почетного гражданина” львовяне отдали абсолютное предпочтение главе УГКЦ Верховному Архиепископу Киево-Галицкому и Кардиналу Блаженнейшему Любомиру Гузару. Львовский боксер, Интерконтинентальный чемпион мира по версии WBA Андрей Котельник станет “Львовянином года”, а семья Ярем - “Благородной львовской семьей”.
Как отметил начальник управления культуры и туризма горсовета Андрей Сидор, над определением победителей для присвоения им почетных званий работала специальная комиссия. В нынешнем году было изменено положение отбора кандидатур. Так появилась возможность голосования через Интернет, которое давало дополнительные баллы номинантам.
Если Блаженнейший Любомир Гузар и Андрей Котельник были вне конкуренции, то на звание благородной семьи, которое присуждается впервые, претендовало несколько славных семейств областного центра. И все же результаты Интернет-голосования и поддержка лидеров всех фракций Львовского городского совета, обеспечили первую ступеньку именно названным претендентам. Род Ярем начался от патриарха УАПЦ Дмитрия (в миру Владимир Ярема). Выходец из крестьянской семьи получил разностороннее образование -художника-искусствоведа, музыканта-дирижера, священника.
19 августа 1989 года протопресвитер Владимир Ярема провозгласил выход Петропавловского прихода Львова, в котором служил двадцать лет, из-под юрисдикции Московского Патриархата и вхождения его в состав Украинской Автокефальной Православной Церкви. Отец Владимир стал инициатором и активным участником проведения Поместного собора, на котором был принят устав УАПЦ и избран ее Патриарх. Второй поместный собор избрал Патриарха Киевского и всея Украины. Владыка приложил немало усилий к налаживанию межцерковных отношений и созданию единой Поместной Церкви в Украине, постоянно заботился о развитии церковного искусства на принципах национальной традиции, о духовности украинской молодежи. Патриарх умер в 2002-м и похоронен рядом с каменными стенами родного храма святых Петра и Павла во Львове.
Вместе с женой Юлией, которой в прошлом году исполнилось 85 лет, Владимир Ярема воспитал семеро детей. Все они стали настоящими гражданами, приумножили авторитет и заслуги своего государства и нации. Сегодня семейство Ярем насчитывает 54 человека, из них - 13 внуков и 16 правнуков. Среди них - три преподавателя высших учебных заведений, четыре медика, девять художников, архитектор, предприниматели.
Сообщает Укринформ
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 12:58,
, links to this post
Great and Holy Thursday, Friday and Saturday
On Holy Thursday twe turn to the last events of our Lord and His Passion. Thursday morning begins with a Vesperal Divine Liturgy commemorating the Mystical Supper (remember, this is actually Holy Thursday evening’s service celebrated in the morning in anticipation).
Everyone who is able should make an effort to receive Holy Communion at this service as it was at the Mystical Supper that our Lord instituted the Holy Eucharist. At this Liturgy a second Host is consecrated and kept in the Tabernacle. It is from this Host that Holy Communion is distributed to the shut-ins and the sick throughout the coming year.
Thursday evening actually begins the services of Great and Holy Friday. The service of the 12 Passion Gospels commemorates the solmn time of our Lord’s Crucifixion. After the reading of the 5th Gospel, the holy cross is carried around the church in procession, and Christ’s body is nailed to the cross in the center of the church.
Great and Holy Friday: This is a day of strict fast. As little as possible - preferably nothing - should be eaten on this day. It is the only day in the entire year that no Divine Liturgy of any kind can be celebrated. In the morning we celebrate the Royal Hours. These solemn hours are observed as we read the various accounts and hymns concerning the crucifixion. In the afternoon we celebrate the Vesper service of the taking down of Christ’s body from the cross.
During the Gospel reading, our Lord’s body is taken off the cross and wrapped in a new, white linen sheet. This act commemorates the removal of Christ’s body from the cross by Joseph of Arimathea (John 19:38-42). Later in the service, the Epitaphios, or winding-sheet, with Christ’s body on it is carried in procession and placed in the recently decorated tomb. In the evening the Lamentations Orthros service is sung. This service begins in a solemn manner, but by the end of the service we are already anticipating the Resurrection of our Lord. Keep in mind, that the Holy Friday evening Orthros is actually the first service of Holy Saturday, the day in which we commemorate our Lord’s body resting in the tomb while His all-pure soul descends into hades to free the faithful of the Old Covenant.
Great and Holy Saturday: This day is a day of hope and waiting. In the morning we celebrate a Vesperal Divine Liturgy which commemorates Christ’s victory over death. Bright vestments are worn as we anticipate Christ’s Resurrection. Laurel leqaves are strewn throughout the church during the service, because in the ancient world laurel leaves were a sign of victory. As the leaves are strewn, the choir chants “Arise O God and Judge the earth, for to Thee belong all the nations.”
The Old Testament story of Jonah in the belly of the whale is read at this service because Jonah is seen in the Church as a Type of Christ. As Jonah was three days in the belly of the great fish, and was then safely deposited back onto land, so our Lord was three days in the tomb before His glorious Resurrection. The Vesperal Divine Liturgy of Holy Saturday concludes the services of Holy Week, and brings us to the eve of Great and Holy Pascha.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 12:14,
, links to this post
Знайдено свідоцтво про одруження Достоєвського
Свідоцтво про вінчання письменника Федора Достоєвського з Марією Ісаєвою виявлено в архівах відділу реєстрації громадянських станів Новокузнєцька Кємєровської області. Як повідомляє ІТАР-ТАРС, за інформацією представника прес-служби обласного управління «Росреґістрації», запис про вінчання міститься в метричній книзі одної з церковних парафій міста Кузнєцька за 1857 рік.
Документ вважався загубленим, тому що Кємєровська область у різний час належала то до Томської губернії, то входила до складу Новосибірської області. Відповідно метрична книга передавалася з одного архіву в інший.
Нагадаємо, російський письменник і світовий мислитель Федір Михайлович Достоєвський народився в Москві. Зі своєю майбутньою дружиною Марією Дмитрівною Ісаєвою познайомився в Семипалатинську під час військової служби. На той час вона була одруженою з колишнім чиновником із особливих доручень. В 1857, неневдовзі по смерті її чоловіка, закохані одружилися в Новокузнєцьку Кємєровської області.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 12:04,
, links to this post
Лише не забувайте!
«Як будете в церкві на 12 євангеліях, слухатимите Слово Боже про Страсті Христові, - як будуть носити святу Плащаницю біля церкви, - як співатимуть радісне «Христос Воскрес», - згадайте про мучеників України. Згадайте про всіх, кого розстріляли большевики; згадайте й про тих, хто з зброєю в руках боронив нашу Рідну Землю від московських катів й своїх юд-запроданців; згадайте й помоліться за них!
Не за горами кари час! Воскресне наша Україна, скине з себе московсько-большевицьке ярмо!
Не забувайте про мучеників і праведників наших!
Не забувайте про невинну кров і готуйтесь до помсти над ворогами, що не дають жити нам по людському!»
Симон Васильович Петлюра
Страсний Тиждень, 1926 р.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 12:00,
, links to this post
Великоднє Послання Предстоятеля УАПЦ
середа, 23 квітня 2008 р.
Блаженнійшого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви священству, чернецтву і всім вірним Української Автокефальної Православної Церкви.
Христос Воскрес! – Воістину Воскрес! Ці слова, що лунають у світі вже понад дві тисячі років, стисла висловлюють cуть нашої віри. Християнське Передання свідчить про Бога, любов Якого до людини мас абсолютно унікальний характер. Виявленням цієї абсолютної любові є Хресна смерть, якої зазнав Бог аби спасти людину від гріха. Славою та звершенням цієї любові є Христове Воскресіння, яке звільняє людство від влади смерті.
Увесь час своєї земної історії людство боролося супроти свого затятого ворога - смерті. Це була справжня війна. Війна молитви та праведності проти страждання та смерті. Війна милосердя та людської солідарності проти жаху та самоти, що породжується смертю. Лунали молитви, здійснювалися подвиги праведності, але подолати свого найбільшого ворога, тобто смерть, людина не могла. Смерть збирала свою данину з людського роду, і забирала до свого царства усіх: чоловіків та жінок, сивих старців та немовлят, праведників та грішників. Перемогу здобув лише Христос.
«Діло Христа, - пише один з провідних православних богословів минулого століття, - реальність фізична, і треба навіть сказати, біологічна. На хресті смерть поглинена життям. У Христі смерть входить до Божества і в Ньому спопеляється, бо «не знаходить собі у Ньому місця». Отже, викуплення є боротьбою життя зі смертю і перемога над смертю… Після втілення та воскресіння смерті не має покою: вона не абсолютна».
Смерть не абсолютна, бо вона вже не розлучає нас із Богом. Кожен з нас коли погляне на історію людського роду може згадати праведників, які відходять до Бога у тиші та спокої, їхня смерть не є трагічна. Адже християни помирають не для того, аби війти до царства смерті. Ми покликанні до Божого Царства, до участі у небесному торжестві, яке влаштував Бог, аби залучити нас до повноти Свого життя. Смерть вже не розлучає, але є «успінням», тобто дверима, які вводять нас до таємничої реальності Царства Божого, де Бог є «все в усьому».
Воскресіння Христа відкрило нову переможну добу в історії людства. Це доба Божого Царства, доба перемоги життя, доба невимовної радості. Кожен з нас по-різному провів час посту. Одні постили, цілком дотримуючись встановлених церковним переданням приписів. Інші виконували їх лише частково. Однак, у цю пасхальну ніч Господь дарує радість Свого Воскресіння кожному з нас. І ми віримо, що це Боже милосердя, свідками якого ми є сьогодні, зустріне нас і після нашої кончини, коли ми «лицем до лиця» зустрінемося з Воскреслим Христом.
Пасха - свято радості та світла. Ми збираємося для молитви вночі, але наші серця осяює світло. Збираємося після довгої та нелегкої мандрівки посту. Але, незважаючи на певну втому, ніхто з нас не повертається додому зажуреним. Христова Пасха дарує нам невимовну радість, радість перемоги життя над смертю. Нехай повнота цієї радості осяє кожне людське серце, кожну родину, кожен народ. Нехай пасхальне світло перебуватиме з нами на віки вічні.
Щиро вітаючи єпископат, духовенство зі світлим днем Великодня, молитовно бажаю кожному з вас спасіння, довгих літ життя та міцного здоров’я. Нехай Воскреслий Христос благословить нашу Вітчизну, дарує нашому народові мир та церковну єдність, надаючи кожному з нас благодатний досвід воскресіння.
Благодать Воскреслого Господа нехай перебуває з усіма вами.
Пасха Господня 2008 Року Божого. м.Київ.
Блаженнійший Мефодій
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель УАПЦ
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 8:21,
, links to this post
Чи такий страшний Ґарі?
Питання до Ґарі Потера
Скажу відразу, що я найменш за все хочу рекламувати книги Роулінґ. Якщо Ваші діти їх не читають - тіштеся: вони нічого не втратять в духовному плані. Є багато хорошої дитячої літератури. Якщо все-таки вони «підсіли» на Потера, тоді може Вам і варто читати цю статтю далі.
Необхідно визнати, що в автора цих рядків донедавна ім’я Ґарі Потера викликало винятково негативну реакцію. Я чув, що головний герой - чарівник. Книги повні маґії, чаклунства, гадання й інших окультних дійств, і навіть на самі вже ці слова в православної людини реакція майже алергійна.
Одного разу, мені набридло читати чужі відгуки й слухати чужі думки, і я вирішив ознайомитися із першоджерелом. Поставити експеримент. Просто взяв з полиці книгу й став читати. І дивно: Іґорьок Ґончаров (так комп’ютерний перекладач перевів таємниче ім’я Ґарі Потера) виявився не таким страшним, як його малювали, більше того – викликав симпатію. Це була не перша книга в стилі «фентезі», яку я взяв до рук. У свій час я прочитав усього К. С. Льюїса й Р. Толкіна, і на їхньому тлі книги про Ґарі програють як у сюжетному, так і в надсюжетному[1] плані. Але я переконався в головному - боятися Ґарі Потера нема чого. Такий висновок зробив я. Можу пояснити чому.
Питання я ставив перед собою такі:
1. Чи вчить ця книга практичної маґії або окультизму?
2. Наскільки демонічним є казковий світ Роулінґ?
3. Чи не зітреться у свідомості грань між світом «фентезі» з реальністю?
4. Чи можна з християнської точки зору назвати «позитивних» героїв книг про Ґарі позитивними?
5. Чи є в книгах Роулінґ Бог?
Такою була мета експерименту.
Чи страшним є казкове чаклунство?
Отже, я відкрив перший том. Світ, у якому живе Ґарі, поділяється ніби на дві, майже не сполучені частини: світ звичайних людей - «маґлів», і світ чарівників. У двох племен складні стосунки. Це дало привід звинуватити Роулінґ мало не в пропаґанді расизму. Але в позитивних героїв книг стосунки з «маґлами» чудові.
Чаклунство в книгах не добре й не зле, воно нейтрально саме по собі, все залежить від волі того, хто його використовує. Звичайно, така характеристика чарівництва й маґії можлива тільки в їхньому казковому варіанті, але ми й розглядаємо не богословський трактат, а дитячу казку.
Головне місце дії в книгах - Хоґвартс, школа маґічних мистецтв. Там викладають позитивні (за поняттями світу чарівників) предмети, у тому числі й «Захист від темних сил». В ході дії з’ясовується, що є й інші школи, де до темних сил ставляться з більшою симпатією. В принципі й у Хоґвартсі доступ до темних знань не закритий - забезпечується воля вибору.
Ті чарівні рецепти, які можна зустріти в книгах, явно не з нашого світу. Може, хтось із серйозних фахівців і знайде «кримінал» у рецептурі казкового світу Ґарі - я не знайшов. Рецепти ці не завжди милозвучні. Згодний: неприємно читати про те, що до складу якогось зілля входять жаб’ячий мозок, або щось з цього розряду. Але не забуваймо, що на нашому телебаченні мозок (і не жаб’ячий) «розмазують» стінами реґулярно.
Якщо на казки Роулінґ дивитися, забувши те, чим тепер реально оточені наші діти, то можна незадоволено поойкати. А якщо спробувати з багатьох зол пошукати менше, те, можливо, Ґарі Потер і здасться тим, що треба.
Отже, на перше питання: «чи вчить ця книга практичної маґії або окультизму?» я собі дав неґативну відповідь.
Хто такий Ґарі?
Я очікував зустріти на сторінках книги якогось монстра, що, використовуючи непідвласну простим смертним маґію, купається в променях власної слави. Виявилося, що насправді Ґарі - нещасна дитина - сирота. Він виріс у родині злих «маґлів» Дурслів, в атмосфері глузувань, образ і принижень. Без любові. Він самотній, у нього немає друзів. Він нікому не потрібен. Він живе в прикомірку з павуками під сходами, носить обноски свого розпещеного кузена, часто просто голодує. Треба відразу сказати, що все це не озлобило Ґарі. Він виявляється здатним до дружби, жалю. Він буде переживати й каяття й докори сумління. Ми побачимо, що він буває радий листові від нових друзів або шматкові торта, з’їденому потайки від Дурслів.
Коли Ґарі виповнюється одинадцять років, з’ясовується, що він чарівник, більше того, у їхньому світі його значення величезне. Його батьки загинули від руки злого чорного маґа Волан-Де-Морта (вже ім’я головного неґативного героя свідчить багато про що). Унікальність Потера в тім, що всесильний чорний маґ, убивши його батьків, не зміг убити дитини Ґарі, більше того, сам втратив свою силу й зник на багато років. Пізніше в книзі буде сказано, що особливим «захистом» Ґарі, що врятував його, є любов його матері, яка віддала своє життя заради порятунку сина. Як бачимо, нічого сатанинського в особистості Ґарі немає.
Чудом врятовану дитину Ґарі добрі чарівники підкидають у будинок його родичів – Дурслів. Чарівники роблять це неспроста, ось їхній діалоґ: «Він стане знаменитістю, навіть леґендою…Про нього напишуть книги, кожна дитина у світі буде знати його ім’я! – Цілком правильно, - погодився Домблдор…(мудрий директор школи чаклунства) – Й цього буде досить для того, щоб задурити голову будь-якому хлопчакові: стати знаменитим перш, ніж навчитися ходити й говорити! … краще для нього самого, якщо він буде жити тут, далеко від нашого світу, доти, поки не виросте й не зможе впоратися зі своєю славою».
Тобто чарівники свідомо залишають Ґарі у світі «маґлів», і їм відомо, що він виросте серед постійного жалю і принижень. Але вони йдуть на це, заради того, щоб, говорячи християнською мовою, уберегти його від гордині. І цей крок виправдав себе. Протягом всіх книг Ґарі збереже скромність серед загальної уваги до себе, популярності й слави.
Одинадцятирічному Ґарі надходить лист із запрошенням у Хоґвартс - школу маґічних мистецтв. Він уперше довідається про світ чарівників. Він щасливий. На додачу виявляється, що в маґічному банку в нього непогана спадщина. У світі чарівників усі знають його ім’я. В одних воно викликає захват, в інших - ненависть.
Він знаходить друзів і відразу виявляє характер – коли йому пропонує дружбу Драко Мелфой – син багатого, але недоброго чаклуна, колишнього підручного Волан-Де-Морта – Ґарі не подає йому руки[2]. Він вже почав робити свій вибір, став на свій шлях. Загалом тема вибору пронизує всі книги червоною ниткою.
Ґарі не любить своїх ворогів[3]. Однак він вміє їх прощати. І в нього немає до них діяльної ненависті: він ніколи свідомо не намагається їм зробити зле. Звичайно вони пожинають плоди свого ж підступу. Часто він просто не відповідає на їхні образи. Я не впевнений, що будь-хто з сучасних нам школярів (навіть православних) може ставитися до своїх ворогів хоча б так само. У другому томі зазначено, що друг Ґарі - Рон Візлі, не готовий так швидко прощати образи як Ґарі.
Чи демонічним є казковий світ Роулінґ?
Ось першокурсників розподіляють за факультетами, друзі Ґарі потрапили в Ґрифіндор. Драко Малфой і його дружки - у Слезерин. Цей факультет відомий тим, що звідти виходить найбільше чорних маґів. Там вчився свого часу і сам великий Волан-Де-Морт. Ґарі запекло не хоче потрапити в Слезерин. Розподіл робить чарівний капелюх: «Тільки б не в Слизерин, - подумав він. - Тільки б не в Слизерин. – Ага, отже не в Слизерин? – перепитав тихий голос. – Ти впевнений? Знаєш, ти можеш стати великим, в тебе є всі здібності, я це бачу, а Слизерин допоможе тобі досягти величі, це безсумнівно…То що – не хочеш? Ну гаразд, якщо ти так в цьому впевнений…Що ж, тоді…Ґрифіндор!». Як бачимо, капелюх надає Ґарі свободу вибору, і він відкидає перспективу стати великим, але можливо темним маґом. Це справжнісінька спокуса (в сенсі - випробування). А поведінка Ґарі є правильною; такою, якої ми повинні вчити дітей, тобто - правильному вибору.
Робити вибір Ґарі доведеться часто, і завжди він буде робити правильний вибір. Він буде допомагати слабким, захищати друзів. Неодноразово йому доведеться ризикувати життям, і він, як і його друзі, робитимуть це цілком свідомо.
Коли Ґарі злякається того, що він своїми здібностями дуже схожий на Волан-Де-Морта, професор Домблдор скаже йому: «…людина – це не риса характеру, а зроблений нею вибір». Тобто, не природні, спадкові якості роблять людиню поганою чи хорошою, і навіть не довкілля (суспільство Дурслів навряд чи сприяло розвиткові позитивних якостей), а його вибір. Чи не підпишеться під цією думкою кожний православний?
Домблдор якось каже про свою школу: «…тут…той, хто просив допомоги, завжди її отримував». Чи не перегукується цей закон Хоґвартсу з відомими словами: «Просить, і дасться вам …»[4]. Як би там не було, а цей закон - явно не з пекла. І коли Ґарі опиняється в безвихідному становищі, та йому вже не в змозі допомогти ні маґія ні друзі, він просить допомоги: «- На допомогу! На допомогу! … - Хто-небудь, що-небудь!». І допомога надходить. Якщо це не є молитвою, то чим тоді?
В книгах Роулінґ є чітка межа між добром і злом. Ґарі – головний герой – сторониться зла, він свідомо йому противиться[5]. І не лише він. Кращі професори Хоґвартсу – на боці добра. Брехлива думка про те, що «немає ні добра ні зла, є тільки влада» - озвучується головним лиходієм, і Ґарі не приймає її[6].Є в книгах і відверто злі істоти[7], практично демони. Але ніяких симпатій автор до них не відчуває.
У світі чаклунів багато зла, і воно показане досить опукло. Воно часом бере гору. Але ж в нашому «реальному» світі людей справи з цим є ще гіршими. Подивітеся в телевізор…
У казках Роулінґ є присутнім також реальний світ людей[8]. Це викликало в багатьох питання: чи не стирається межа між казкою й реальністю? Чи не будуть діти переносити закони «того» світу в своє життя?
Адже ж світ чарівників - особливий. Чарівником потрібно народитися. Паличка сама вибирає собі господаря й «маґл» (звичайна людина) не може нею скористатися. Крім того, відповідь у книзі така: чарівникам у світі людей не можна користуватися своїм мистецтвом. Отже, і на третє питання можна відповісти неґативно.
Взірець справжньої дружби
Особливе місце займають в книгах взаємини Ґарі і його друзів: Рона й Ґерміони. Те, що вони здатні переживати один за одного в тяжкі моменти – цілком природно. Але, як з’ясовується, вони здатні й на більше: вміють також порадіти один за одного. Як би це не парадоксально звучало, але співпереживати чужу радість складніше, ніж співпереживати чужий біль. І це – ознака справжньої дружби[9].
У третьому томі автор підкреслює, що Ґарі не сумнівається в тому, що друзі допомогли б йому, не дивлячись на всі його гріхи (на початку третьої книги Ґарі порушує строгі правила світу маґів).
Отже, це питання теж для мене вже не є питанням: Ґарі і його друзі дійсно позитивні герої. У них є багато гідного для наслідування. Вони звичайні діти з усіма слабкостями дитинства. Гарячі, але добрі, іноді сваряться, але вміють прощати й просити пробачення, готові ризикнути життям один заади одного (критики книги не помітили, що ця якість – по-перше, надзвичайно рідкісна, по-друге, прямо відповідає вищій заповіді Євангелія[10]).
Є чи Бог у світі маґів?
Є чи в книгах про Ґарі Потера Бог? Зовні ні, як немає Його зовні в книгах Р. Толкіна[11] – відкритого й свідомого християнина. Чи треба бентежитися цим? У казці не обов’язково говорити про Бога прямо: це ж не підручник для Недільної школи.
Однак у Хоґвартсі дарують один одному подарунки на Різдво, є Великодні канікули[12]. В третій книзі з’ясовується, що в Ґарі є хресний батько. Найдобріший і наймудріший чарівник Домблдор одиного разу вимовляє слово «Бог». Деякі чарівники досить часто вигукують: «О Господи!», «Благослови їх Боже!», «Слава Богові!». Чи це випадково? Невже автор забула про те, що пише про світ маґів? Навряд чи.
Отже, поняття добра й зла в книгах подані досить чітко, так само як і поняття порядності, честі, дружби, самопожертви. Як відомо, у добра є Джерело[13], і хоча Його не видно в книгах про Ґарі явно, але нитки від головних героїв тягнуться кудись вище, за межі маґії й за межі книги. Віруючій людині зрозуміло, де це Джерело добра, Якому, може навіть не знаючи про це, служать позитивні герої книг Роулінґ.
Висновок
Якщо в читача складеться враження, що я наполегливо раджу терміново купити їм для своїх дітей «Ґарі Потера», то вони помиляються. Книги Льюїса або Толкіна я б порекомендував до читання, книги Роулінґ (якщо дитина ще їх сама не почала читати) - немає потреби.
Але я виходжу з реального становища: ці книги виходять мільйонними тиражами й діти їх читають. Воювати шляхом заборон із цим – марна справа. До того ж неґативна реакція захоплених книгою дітей може бути перенесена й на батьків і, можливо, на їхню віру[14].
Писав все це я з іншою метою. Може, перш ніж кидати казки про Іґорька Ґончарова та його друзів у піч, спробуймо знайти те хороше, що в них все ж є?[15] Спробуймо перевести увагу дітей з маґічних рецептів і незрозумілих заклинань на дружбу головних героїв.
Розкритикувати ж простіше за все, складніше витягти користь.
Власне, я й не сумніваюся, що читачів у книгах Роулінґ приваблюють не стільки маґічні рецепти й навіть не закручений сюжет, а головні герої - Ґарі та його друзі. Їхні вчинки, їхні особисті якості, їхня дружба.
Ігумен Іґнатій (Душеїн),
переклад © Uaoc.Net
Примітки до тексту:
[1] Йдеться про вище сенсове, може навіть і духовне навантаження творів.
[2] Драко й Ґарі - антиподи. Вони обидва є лідерами, але в Драко немає друзів - лише слуги, «шістки». Ґарі здатний на справжню дружбу, яка неможлива без жертовності. І в «гуртку» Ґарі всі служать один одному.
[3] Деякі критики ставлять це йому за провину, але не забуваймо, що любов до ворогів - дар Святого Духа, і його не можна вважати необхідною складовою занепалого людського єства. Щодо цього Ґарі - нормальна людина.
[4] Мф. 7; 7.
[5] Ґарі іноді доводиться казати неправду, але майже завжди це - вимушена дія. Часом правда може бути згубною. Треба пам’ятати, що любов вища за правду, як милість вища за справедливість.
[6] Волан-де-Морт - раніше був одним із найздібніших учнів Хоґвартсу, сиротою, навіть не з чистих чарівників – «полукровкою». Він прагнув до слави, могутності й влади. Головна його мета - перемогти смерть, і зробити свою темну силу вічною - увічнити зло. Він став великим чорним маґом, але його сила зламалася перед любов’ю, якою був захищений Ґарі.
[7] У Льюїса й Толкіна їх не менше.
[8] К і в К.С. Льюїса в «Хроніках Нарнії».
[9] Дружба, не затьмарена корисливістю чи іншими земними інтересами, є ближчою за все до Християнської любові.
[10] «Немає більшої, ніж та любов, коли хто покладе душу свою за друзів своїх» Ін. 15; 13.
[11] Якщо в «Сильмариліоні» про Творця сказано відкрито, в «Володареві кілець» про Нього ні слова.
[12] Геловін теж є, але в цей день учні школи маґів просто трапезують, а не влаштовують шабаші з перевдяганням, на відміну від деяких Московських школярів.
[13] Зло не має джерела, воно є паразитом на творінні Божому.
[14] Природно я маю на увазі православних батьків.
[15] Я згоден з тим, що саме по собі постійне згадування про маґію й чаклунство може леґалізувати ці поняття у свідомості дитини, а це в свою чергу може позначитися надалі не кращим чином.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fr.Yevhen @ 2:35,
, links to this post